Одна з найбільших помилок – вважати, що педагогіка є наукою про дитину, а не про людину. Запальна дитина, не пам'ятаючи себе, вдарила; доросла людина, не пам'ятаючи себе, вбила. У простодушної дитини виманили іграшку; доросла людина програла в карти весь свій статок. Дітей нема – є люди, але з іншим масштабом розумінь, іншим запасом досвіду, іншими потягами, іншою грою почуттів…

© Януш Корчак



Ключові навички для успішного навчання (рос.мовою)


Чому Стів Джобз забороняв своїм дітям айфони


Як висловити дитині підтримку та схвалення (рос.мовою)


Як виховати щасливу дитину: шість порад від гарвардських психологів


Як навчити дітей асертивності: поради батькам


Вікові особливості дітей шкільного віку

Возрастные особенности детей школьного возраста


19 фактів про виховання від сімейного психолога Михайла Лабковського

/Files/images/Ctvmz.jpg

1. Будучи нещасними людьми, ви ніяк не зможете так вибудувати відносини з дитиною, щоб вона була щасливою. А якщо щасливі батьки, то спеціально і робити нічого не треба.

2. Багато хто вважає, що у них, батьків, все нормально, а проблеми тільки у їхніх дітей. І дивуються, коли в одній сім'ї виростають дві абсолютно різних дитини: одна впевнена в собі, успішна, відмінник бойової і політичної, а інша - закомплексований невдаха, вічно ниючий або агресивний. Це означає, що діти по-різному відчували себе в сім'ї, і комусь із них не вистачило уваги. Хтось був більш чутливим і більше потребував любові, а батьки цього не помітили.

3. Стежити за тим, щоб дитина була одягнена, взута і нагодована - це турбота, а не виховання. На жаль, багато батьків упевнені, що турботи досить.

4. Як ви спілкуєтеся з дитиною в її дитинстві, так вона буде спілкуватися з вами у вашій старості.

5. Школа повинна навчити не стільки математики та літератури, скільки самого життя. Від школи важливо одержати не стільки теоретичні знання, скільки практичні навички: вміння спілкуватися, будувати відносини, відповідати за себе - свої слова та вчинки, вирішувати свої проблеми, домовлятися, розпоряджатися своїм часом ... Саме ці навички допомагають впевнено почувати себе в дорослому житті і заробляти собі на життя.

6. Надмірні переживання дитини через погані оцінки - це тільки дзеркало реакції дорослих. Якщо батьки спокійно реагують на двійку або невдачі в спорті, ще на якісь збої, якщо батьки посміхаються, говорять: «Любий мій, не переймайся», то і дитина спокійна, стабільна, обов'язково вирівнюється в навчанні і знаходить справу, де у неї все виходить.

7. Якщо в початковій школі ваша дитина не справляється з програмою, якщо вам доводиться подовгу сидіти з дитиною над уроками - проблема не в дитині, а в школі. Складніше - не означає краще! Дитина не повинна перевтомлюватися, намагаючись наздогнати програму, складену педагогами. У першому класі на підготовку домашнього завдання повинно йти від 15 до 45 хвилин.

8. Карати дітей можна, а іноді навіть необхідно. Але потрібно чітко розділяти дитину і її поступок. Наприклад, ви заздалегідь домовилися, що до вашого приходу з роботи вона зробить уроки, поїсть і прибере за собою. І ось ви приходите додому і бачите картину: каструля з супом незаймана, підручники явно не відкривалися, на килимі папірці якісь валяються, а дитя сидить носом у планшеті. Головне в цей момент не перетворюватися на фурію, не кричати про те, що «у всіх діти як діти» і що з вашої дитини виросте нуль без палички. Без жодної агресії підходите до дитини. Посміхаючись, обіймаєте її і говорите: «Я тебе дуже люблю, але планшета ти тиждень не отримаєш». А кричати, ображати, ображатися і не розмовляти - ось цього не треба. Дитина покарана відлученням гаджетів.

9. Кишенькові гроші повинні бути у дитини вже років з шести. Потрібно регулярно видавати невеликі суми, якими вона розпоряджається сама. І дуже важливо, щоб гроші не стали інструментом для маніпуляції. Не треба контролювати, на що дитина їх витрачає, і ставити суму траншей в залежність від успішності і поведінки.

10. Не треба за дітей проживати їх життя, вирішувати, що їм робити і що ні, вирішувати за них їхні проблеми, тиснути на них своїми амбіціями, очікуваннями, вказівками. Ви ж постарієте, як вони самі жити-то будуть?

11. У всьому світі вчитися в університети йдуть тільки найрозумніші та найбагатші. Решта йде працювати, шукати себе і заробляти на вищу освіту. А у нас що?

12. Я проти постійного пильного контролю. Дитина повинна бути впевненою, що в родині її люблять, поважають, з нею рахуються і їй довіряють. Ось у цьому випадку вона не зв'яжеться з «поганою компанією» і уникне багатьох спокус, перед якими не можуть встояти однолітки з напруженою ситуацією в родині.

13. Коли я працював в школі, то в День знань говорив, що вчитися треба хоча б тому, що за роботу головою платять у багато разів більше, ніж за фізичну працю. І коли вивчитися, зможете працювати і отримувати гроші за те, що самі любите робити.

14. Бардак в кімнаті підлітка відповідає його внутрішньому стану. Так зовні виражається хаос в його душевному світі. Добре ще, якщо він миється... Вимагати «навести порядок» можна тільки, якщо речі дитини вивалюються за межі його кімнати.

15. Виховувати - не означає пояснювати, як треба жити. Це не працює. Діти розвиваються тільки по аналогії. Що можна, а що не можна, як треба і як краще не чинити діти розуміють не зі слів батьків, а виключно з їх вчинків. Простіше кажучи, якщо батько каже, що пити шкідливо, а сам не просихає - існує багато шансів, що син стане алкоголіком. Це найяскравіший приклад, але більш тонкі речі діти вловлюють і переймають не менше чуйно.

16. Говорити з дітьми треба про життя взагалі, а не про те, як треба жити. Якщо ж батько може говорити з дитиною тільки про проблеми - у нього проблема.

17. Якщо дитина намагається маніпулювати дорослими - у неї просто невроз. І треба шукати його причину. Здорові люди не маніпулюють - вони вирішують свої проблеми, діючи прямолінійно.

18. У розмові з дитиною не критикуйте її, не чіпайте її особистість, не виходьте за рамки аналізу її вчинків. Говоріть не про неї, а про себе. Не «ти - поганий», а «я думаю, ти погано вчинив». Використовуйте формулювання: «Мені не подобається коли ти ...», «Мені б хотілося, щоб ...»

19. Дитина повинна відчувати, що батьки - це добрі, але сильні люди. Які можуть захистити, можуть в чомусь відмовити, але завжди діють в її інтересах і, головне, дуже її люблять.


19 фактов о воспитании от семейного психолога Михаила Лабковского

/Files/images/Ctvmz.jpg

1. Будучи несчастными людьми, вы никак не сможете так выстроить отношения с ребенком, чтобы он был счастлив. А если счастливы родители, то специально и делать ничего не надо.

2. Многие считают, что у них, родителей, все нормально, а проблемы только у их детей. И удивляются, когда в одной семье вырастают два совершенно разных ребенка: один уверенный в себе, успешный, отличник боевой и политической, а другой — закомплексованный неудачник, вечно ноющий или агрессивный. А ведь это значит, что дети по-разному ощущали себя в семье, и кому-то из них не хватило внимания. Кто-то был более чувствительным и больше нуждался в любви, а родители этого не заметили.

3. Следить за тем, чтобы ребенок был одет, обут и накормлен — это забота, а не воспитание. К сожалению, многие родители уверены, что заботы достаточно.

4. Как вы общаетесь с ребенком в его детстве, так он будет обращаться с вами в вашей старости.

5. Школа должна научить не столько математике и литературе, сколько самой жизни. От школы важно получить не столько теоретические знания, сколько практические навыки: умение общаться, строить отношения, отвечать за себя — свои слова и поступки, решать свои проблемы, договариваться, распоряжаться своим временем… Именно эти навыки помогают уверенно чувствовать себя во взрослой жизни и зарабатывать себе на жизнь.

6. Чрезмерные переживания ребенка из-за плохих оценок — это только зеркало реакции взрослых. Если родители спокойно реагируют на двойку или неудачи в спорте, еще на какие-то сбои, если родители улыбаются, говорят: «Мой хороший, не расстраивайся», то и ребенок спокоен, стабилен, обязательно выравнивается в учебе и находит дело, где у него все получается.

7. Если в начальной школе ваш ребенок не справляется с программой, если вам приходится подолгу сидеть с ребенком над уроками — проблема не в ребенке, а в школе. Сложнее — не значит лучше! Ребенок не должен переутомляться, пытаясь догнать программу, составленную педагогами. В первом классе на подготовку домашнего задания должно уходить от 15 до 45 минут.

8. Наказывать детей можно и иногда даже необходимо. Но нужно четко разделять ребенка и его поступок.Например, вы заранее договорились, что до вашего прихода с работы он сделает уроки, поест и уберет за собой. И вот вы приходите домой и видите картину: кастрюля с супом стоит нетронутая, учебники явно не открывались, на ковре бумажки какие-то валяются, а дите сидит носом в планшете.Главное в этот момент не превращаться в фурию, не орать про то, что «у всех дети как дети» и что из вашего ребёнка вырастет ноль без палочки.Без малейшей агрессии подходите к ребенку. Улыбаясь, обнимаете его и говорите: «Я тебя очень люблю, но планшета ты неделю не получишь».А орать, оскорблять, обижаться и не разговаривать — вот этого не надо. Ребенок наказан отъемом гаджетов.

9. Карманные деньги должны быть у ребенка уже лет с шести. Не крупные, но регулярно выдаваемые суммы, которыми он распоряжается сам. И очень важно, чтобы деньги не стали инструментом для манипуляции. Не надо контролировать, на что ребенок их тратит, и ставить сумму траншей в зависимость от его успеваемости и поведения.

10. Не надо за детей проживать их жизнь, решать, что им делать и что нет, решать за них их проблемы, давить на них своими амбициями, ожиданиями, указаниями. Вы же постареете, как они сами жить-то будут?

11. Во всем мире учиться в университеты идут только самые умные и самые богатые. Остальные идут работать, искать себя и зарабатывать на высшее образование. А у нас что?..

12. Я против постоянного пристального контроля. Ребенок должен быть уверен, что в семье его любят, уважают, с ним считаются и ему доверяют. Вот в этом случае он не свяжется с «плохой компанией» и избежит многих соблазнов, перед которыми не могут устоять сверстники с напряженной ситуацией в семье.

13. Когда я работал в школе, то в День знаний говорил, что учиться надо хотя бы потому, что за работу головой платят во много раз больше, чем за физический труд. И что выучившись, вы сможете работать и получать деньги за то, что сами любите делать.

14. Бардак в комнате подростка соответствует его внутреннему состоянию. Так внешне выражается хаос в его душевном мире. Хорошо еще, если он моется… Требовать «навести порядок» можно только, если вещи ребенка вываливаются за пределы его комнаты.

15. Воспитывать — не значит объяснять, как надо жить. Это не работает. Дети развиваются только по аналогии. Что можно, а что нельзя, как надо и как лучше не поступать дети понимают не из слов родителей, а исключительно из их поступков. Проще говоря, если отец говорит, что пить вредно, а сам не просыхает — существует много шансов, что сын станет алкоголиком. Это самый яркий пример, но более тонкие вещи дети улавливают и перенимают не менее чутко.

16. Говорить с детьми надо о жизни вообще, а не о том, как надо жить. Если же родитель может говорить с ребенком только о проблемах — у него проблема.

17. Если ребенок пытается манипулировать взрослыми — у него просто невроз. И надо искать его причину. Здоровые люди не манипулируют — они решают свои проблемы, действуя прямолинейно.

18. В разговоре с ребенком не критикуйте его, не трогайте его личность, не выходите за рамки анализа его поступков. Говорите не о нем, а о себе. Не «ты — плохой», а «я думаю, ты плохо поступил». Используйте формулировки: «Мне не нравится когда ты…», «Мне не нравится когда ты…», «Мне бы хотелось, чтобы…»

19. Ребенок должен ощущать, что родители — это добрые, но сильные люди. Которые могут его защитить, могут ему в чем-то отказать, но всегда действуют в его интересах и, главное, очень его любят.



10 ЗАПОВІДЕЙ ЯНУША КОРЧАКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.

3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те і зійде.

4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь певний – для неї воно важке не менше, аніж у тебе, а можливо, і більше, оскільки у неї немає досвіду.

5. Не принижуй!

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам'ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.

8. Дитина - це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід від плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ній творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але душа, дана на зберігання.

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.

10. Люби свою дитину будь-якою - неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею - радуйся, бо дитина - це свято, яке поки з тобою.

Кiлькiсть переглядiв: 395

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.